Твердопаливні котли

До твердопаливних котлів інженери тепловики відносять такі прилади опалювання в яких згоряє тверде паливо. Традиційно це два види палива - сухі дрова і камяне вугілля. Хоча як тверде паливо можна використовувати і спресовану сировину - торф, горючі мінеральні породи, відходи лісового та сільського господарства тощо. В основі вибору твердопаливного котла лежить зворотній принцип - яке паливо є в достатній кількості - такий треба проектувати (купувати) котел. Якщо Ви живете в лісовій місцевості то Вам не треба шукати котел "орієнтований" на вугілля чи тирсу. Адже паливо (вірніше його теплотворні характеристики) впливають на вибір або на виготовлення  окремих деталей котла, як от форму колосників чи матеріалу для камери згоряння. Тут ми повинні ще раз уточнити - спочатку визначтесь з тим, яке саме тверде паливо у Вас може бути в достатній кількості, а тоді вже обирайте твердопаливний котел. Якщо ж у Вас ні лісу ні шахти поруч немає, а ще й обмежені ресурси на опалювання, то мабуть варто шукати котел, що працює на іншому виді палива. 

Так от, твердопаливні котли умовно діляться ще на піролізники, котли довготривалого горіння та решту - печі, каміни, грубки. Тут ми звертаємо увагу на характеристики процесу горіння твердого палива в самому котлі. Так, піролізники - це піролізні або газогенераторні котли, що "організовують" майже повне (98%) згоряння палива. Сам принцип роботи піролізного котла дає змогу спалити як тверду субстанцію палива так і гази, що утворюються і виходять з твердого палива при нагріванні до високих температур. Причому, в атмосферу майже нічого не виходить, лише частина незабраного тепла. ККД роботи піролізних котлів найвищий з усіх твердопаливних котлів. Наприклад, при роботі піролізного котла на сухій деревині ККД його роботи досягає до 85%. При роботі на вугіллі ККД менше, але жару більше, а при спалюванні соломи, навпаки, - жару менше, але і менше сухого залишку (попелу).
Від традиційних твердопаливних котлів піролізні котли відрізняються тим, що вони є багатокамерними, з шиберами для введення в необхідний режим роботи. Обладнання шиберів пояснюється тим, що для функціонування піролізного котла в режимі газогенератора, в ємності закладного бункера котла повинна бути дуже висока, в межах 600-800 градусів Цельсія температура, однак для початкового прогріву будинку і самого котла його запускають в традиційному режимі твердопаливного котла. Коли досягається початковий прогрів, то роблять повну закладку камери газогенерації котла і ставлять шибер в робочий піролізний режим. У цьому режимі відбувається достатній нагрів деревної маси в камері згоряння при відсутності кисню, в результаті відбувається її розпад на деревний газ і кокс - деревне вугілля. Потім горіння деревного газу за принципом роботи звичайного газового котла відбувається у вищій камері, цей процес може бути автоматизований. Як уже говорилося раніше, такий процес згоряння відрізняється підвищеним ККД і зниженим утворенням золи як в топці котла, так і всередині самого димаря, це означає піролізний котел потрібно рідше чистити, а також проводити його чергову заправку. Зауважимо, що в умовах добре продуманого захисту від тепловтрат будинку, окремих приміщень і транспортних магістралей, при правильній збірці котла по потужності і правильної розводці системи опалення - вистачає однієї закладки дров на добу для роботи котлів подібного типу.
Дійсно, піролізні котли горять довше, однак і коштують в 1,5 - 2 рази дорожче звичних традиційних твердопаливних котлів. Але серед людей, які розбираються в системах опалення на твердому паливі, піролізні котли довгого горіння міцно і впевнено завойовують все більшу повагу. Це цілком зрозуміло, вони більш екологічні, ніж прості твердопаливні котли і вимагають істотно менших зусиль на забезпечення їх постійної роботи в опалювальний період. В той же час піролізники потребують і певних знань і навиків для безпечної їх експлуатації, зважаючи на температури горіння до 1000 градусів Цельсія.

Інші твердопаливні котли - це модифікації між піролізником та традиційними печами чи грубками. Таких котлів найбільше на ринку твердопаливних котлів і саме тут для споживача найбільше неприємних несподіванок. Наприклад, залиття камери згоряння, а то й приміщення котельні, мокрою сажею, велика кількість диму при низькому тиску і мокрих дровах, значне споживання палива без відповідної віддачі тепла - ось звідки походить вислів "гроші на вітер", тощо. Всі ці "скриті недоліки" уміло замовчуються виробниками котлів, але від них майже неможливо позбутися. А все тому, що процес горіння потребує багатьох специфічних умов, які не можна узагальнити та врахувати при виробництві чи проектуванні котлів.  На даному сайті таких котлів практично не буде, за винятком провірених часом і споживачами окремих приладів.

І останній, традиційний вид твердопаливних приладів - це звичайні усім відомі печі, каміни, грубки. Їх людство будувало тисячоліттями тому і ще скільки ж буде будувати. Вони мають незначний ККД (до 50%), але їх найбільше за використанням. На нашому сайті ми не будемо вчити Вас будувати печі чи каміни, але Ви повинні знати, що це також твердопаливні опалювальні прилади.